Цукровий діабет - це синдром хронічної гіперглікемії, пов'язаний з абсолютною або відносною недостатністю інсуліну в організмі, що викликає порушення вуглеводного, жирового та білкового обміну. У кішок та собак існують певні відмінності в етіології, перебігу та лікування даного захворювання. Класифікація цукрового діабету у тварин заснована на теорії порушення продукції інсуліну (повної або часткової) та порушення чутливості тканин до інсуліну. Залежно від цього розрізняють діабет 1 і 2 типу.
Класифікація хвороби
Етіологія цукрового діабету до кінця не вивчена, у собак має значення генетична схильність (вольф-шпіци, карликові пінчери, пуделі, такси, цвергшнауцери та ін), аутоімунні ураження бета-клітин підшлункової залози, інфекційні захворювання. Також цукровий діабет у собак може розвинутись як ускладнення панкреатиту, травми або пухлини підшлункової залози, гіперкортицизму, прийому кортикостероїдних гормонів, прогестагенів. У самок у період мететрусу високий рівень прогестерону, гормону росту та деяких інших гормонів можуть спричинити порушення чутливості тканин до глюкози (транзиторний цукровий діабет, пов'язаний з мететрусом). Тому у цих тварин можливе лікування після своєчасної оваріогістеректомії (до того як відбудеться виснаження бета-клітин). У собак найчастіше відзначають розвиток діабету 1 типу.
У кішок – крім генетичних факторів, велику роль у розвитку діабету відіграють умови утримання (низька фізична активність, надмірна вгодованість, захворювання зубів, хронічні захворювання). Багато випадків захворювання реєструють після певного курсу кортикостероїдних гормонів, а також прийому прогестагену. Останнім часом відзначають, що раціон з великим вмістом вуглеводів також може викликати пошкодження бета-клітин і розвиток цукрового діабету. Вважають, що у кішок в основному розвивається цукровий діабет 2 типу (пов'язаний з розвитком резистентності до інсуліну). Тому у кішок профілактувати цукровий діабет можливо підтриманням нормальної ваги у тварини, забезпеченням фізичної активності, переведенням на корми з нижчим вмістом вуглеводів і не застосуванням по можливості стероїдів та прогестагенів.
Симптоми цукрового діабету
Діабет клінічно проявляється після пошкодження великої кількості бета-клітин. Основні симптоми – синдром поліурії-полідипсії, поліфагія (підвищена спрага та сечовипускання, підвищений апетит). Також відзначають втрату ваги та слабкість. Часто розвивається катаракта (у собак), рецидивні інфекції сечовивідних шляхів, жирова дистрофія печінки. У кішок – порушення ходи (діабетична нейропатія). На пізніх стадіях – відмова від корму, блювання, млявість, сонливість, які свідчать про розвиток кетоацидозу.
Діагноз цукровий діабет ставлять на підставі стійкої гіперглікемії натще та глюкозурії. Завжди варто пам'ятати про великий вплив стресових гормонів на коливання глюкози у крові (особливо у кішок). І тому одиничне перевищення нормальних значення глюкози в крові (навіть у два і більше разів) не є підставою для встановлення даного діагнозу у тварини. Слід пам'ятати і про інші причини гіперглікемії та глюкозурії у тварин (ниркова недостатність, синдром Фанконі, глюкокортикостероїди, гіперадренокортицизм та ін.). По біохімії крові можуть бути такі відхилення (гіперхолестеринемія, гіперліпідемія, підвищення АЛТ, АСТ, ЛФ). Наявність кетонів в аналізі сечі не є обов'язковою. Для підтвердження діагнозу використовують визначення фруктозаміну в сироватці. Використання аналізу на гліколізований гемоглобін у котів має обмежене застосування у зв'язку з тим, що гемоглобін та еритроцити котів мають певні особливості, що може зробити цей тест недостовірним.
Лікування цукрового діабету
Майже всі хворі на цукровий діабет собаки є інсулінозалежними, тому лікування в неускладнених випадках полягає в інсулінотерапії (інсуліни короткої та середньої тривалості дії – актрапид, протафан, хумулін). Як уже згадувалося вище, у самок рекомендується провести оваріогістеректомію. При розвитку гострих ускладнень діабету – гіперосмолярної коми, кетоацидозу показана госпіталізація тварини та інтенсивна інфузійна терапія. Пероральні цукрознижувальні препарати (манініл, метформін та ін) у собак не ефективні для використання. Нині досліджується застосування інгібіторів альфа-глюкозидази.
У терапії кішок за останні кілька років відбулися певні зміни. Останні дослідження підтвердили, що ранній контроль глікемії за допомогою інсулінотерапії та дієти забезпечує високий рівень ремісії цукрового діабету та лікування діабету є цілком досяжною метою. Хороші результати отримані під час використання інсуліну пролонгованої дії (гларгін), який не дає різкого зниження концентрації глюкози крові. Однак тваринам з діабетичним кетоацидозом та ін ускладненнями цукрового діабету необхідно застосування інсулінів короткої дії (актрапід) та інтенсивної інфузійної терапії. Хворих на діабет кішок переводять на корми з низьким вмістом вуглеводів і високим - білків, якщо для цього немає протипоказань через супутнє захворювання (напр. хронічної ниркової недостатності). Застосування пероральних цукрознижувальних препаратів (гліпізид, метформін, акарбоз та ін) в монорежимі не завжди ефективно.