Герпесвірусна інфекція собак

Герпесвірус собак (Canine herpesvirus 1, CHV-1) — вірус, поширений серед собак у всьому світі. У дорослих тварин він зазвичай не викликає помітної хвороби, але для новонароджених цуценят до 3 тижнів часто смертельний. Також він може бути причиною безпліддя, абортів і народження мертвих цуценят.

Герпесвірус собак не має нічого спільного з вірусом простого герпесу людини: людина не заражається від собаки, а собака — від людини.

Чому вірус небезпечний саме для цуценят

CHV-1 найкраще розмножується при температурі близько 35–36 °C, тобто нижчій за нормальну температуру тіла дорослої собаки. Новонароджені цуценята ще не вміють підтримувати температуру тіла, а їхній імунітет незрілий. Тому вірус швидко поширюється по організму цуценяти й уражає нирки, печінку, легені та мозок.

Симптоми

У цуценят 1–3 тижнів:

• раптова відмова смоктати;
• безперервний жалібний писк;
• здуття та болючість живота, м'які жовто-зелені випорожнення;
• холодне на дотик тіло, слабкість;
• виділення з носа, крапкові крововиливи на слизових;
• загибель через 1–2 доби від появи ознак; часто гине кілька цуценят з посліду.

Цуценята, які заразилися у віці понад 3–4 тижні, зазвичай хворіють легко. Ті, що вижили після тяжкої форми, можуть мати ураження нирок, мозку або сліпоту.

У дорослих собак: найчастіше симптомів немає. Можливі легкий риніт, кон'юнктивіт, кашель (вірус буває одним із збудників «вольєрного кашлю»), дрібні пухирці на слизовій статевих органів.

У вагітних сук: якщо сука вперше заражається під час вагітності, можливі аборт, народження мертвих або слабких цуценят, менші посліди.

Як передається

• через виділення з носа й рота при тісному контакті (обнюхування, облизування);
• статевим шляхом;
• від матері до цуценят — під час вагітності, у пологових шляхах або одразу після народження.

Як і всі герпесвіруси, CHV-1 залишається в організмі назавжди в «прихованому» стані. Під час стресу, хвороби, вагітності вірус може знову активуватися й виділятися в довкілля. У зовнішньому середовищі він нестійкий і швидко гине від звичайних дезінфектантів.

Діагностика

• ПЛР мазків або тканин — основний метод підтвердження;
• розтин загиблого цуценяти — характерні множинні крапкові крововиливи в нирках, печінці, легенях; дослідження тканин підтверджує діагноз і допомагає вберегти решту посліду;
• аналіз крові на антитіла у дорослих собак показує контакт з вірусом, але не активну хворобу.

«Синдром згасання цуценят» викликають і бактеріальні інфекції, переохолодження, нестача молока, вроджені вади, тому діагноз потрібно підтверджувати лабораторно.

Лікування

Для цуценят із тяжкою формою прогноз поганий навіть при лікуванні. Застосовують:

• зігрівання цуценят і підтримання температури середовища;
• годування через зонд, підшкірні розчини;
• противірусні препарати — за рішенням лікаря, їхня ефективність у собак обмежено підтверджена;
• введення сироватки від суки, яка перехворіла, — іноді використовують для однопослідників, які ще не захворіли.

Дорослим собакам із легкими симптомами зазвичай достатньо спостереження та симптоматичного лікування.

Коли терміново до лікаря

• новонароджене цуценя перестало смоктати або безперервно пищить;
• у посліді одне цуценя загинуло без явної причини — інші під загрозою;
• у вагітної суки виділення з петлі, аборт або мертвонародження.

Профілактика

• Ізоляція вагітної суки: приблизно за 3 тижні до пологів і 3 тижні після них — без контакту з іншими собаками, особливо з виставок і розплідників.
• Тепло для цуценят: у перші тижні температура в зоні гнізда має бути близько 30 °C, щоб цуценята не переохолоджувалися.
• Вакцинація суки: у Європі зареєстрована вакцина проти CHV-1, яку вводять суці під час тічки або на початку вагітності та повторно за 1–2 тижні до пологів. Вона захищає цуценят через молозиво. Схему погоджуйте з ветеринаром.
• Обстеження племінних собак, якщо в розпліднику були втрати цуценят.

У котів є власний герпесвірус, який викликає ринотрахеїт кішок; собакам він не передається.

Матеріал має довідковий характер і не замінює огляд ветеринарного лікаря.