Каліцівіроз (каліцівірусна інфекція) котів

Каліцівіроз (каліцівірусна інфекція) — поширена вірусна хвороба котів, яка вражає ротову порожнину, верхні дихальні шляхи, очі, а іноді суглоби. Збудник — каліцівірус котів (FCV). Разом з герпесвірусом (ринотрахеїтом) він спричиняє більшість випадків «котячого грипу». Вірус дуже мінливий, тому існує багато штамів — від легких до рідкісних надзвичайно небезпечних.

Симптоми

Інкубаційний період — 2–6 днів. Типові ознаки:

• виразки в роті — на язиці, піднебінні, губах, носі; найхарактерніша ознака каліцівірозу;
• слинотеча, неприємний запах з рота, кіт підходить до миски, але не їсть через біль;
• чхання, виділення з носа, кон'юнктивіт (зазвичай легші, ніж при ринотрахеїті);
• підвищена температура, млявість;
• у кошенят — «синдром кульгавості»: тимчасова болючість суглобів і кульгавість, часто через 1–2 тижні після щеплення живою вакциною або інфекції; минає за кілька днів;
• іноді — пневмонія, особливо в маленьких кошенят.

Вірулентний системний каліцівіроз — рідкісна, але дуже тяжка форма, яка спалахами трапляється в притулках і клініках: набряки голови й лап, виразки на шкірі, жовтяниця, кровотечі. Смертність висока навіть серед щеплених дорослих котів.

Хронічні наслідки

Частина котів після одужання залишається носіями й виділяють вірус тижнями, місяцями, а іноді роками. Каліцівірус пов'язують із хронічним гінгівостоматитом — тяжким болючим запаленням ясен і слизової рота, яке погано піддається лікуванню й іноді потребує видалення зубів.

Як передається

• через виділення з носа, очей, слину при контакті котів, спільних мисках, взаємному вилизуванні;
• через руки, одяг, переноски, підстилки;
• від носіїв, які виглядають здоровими.

Вірус зберігається в довкіллі до місяця і стійкий до багатьох дезінфектантів; ефективні хлорвмісні засоби. Людям і собакам каліцівірус котів не передається.

Діагностика

• діагноз часто ставлять за характерними виразками в роті;
• ПЛР мазка з ротоглотки, кон'юнктиви чи носа — підтверджує вірус і відрізняє каліцівіроз від герпесвірусу, хламідіозу, мікоплазм;
• позитивний ПЛР у здорового кота може означати носійство;
• при тяжкому перебігу — аналізи крові, рентген легень.

Лікування

Специфічних препаратів проти каліцівірусу немає, лікування підтримувальне:

• знеболення — головне, щоб кіт міг їсти й пити;
• годування: м'яка, підігріта до температури тіла ароматна їжа; при відмові більше 2–3 днів — стимулятори апетиту або зонд;
• інфузії при зневодненні;
• антибіотики — при вторинній бактеріальній інфекції (гнійні виділення, пневмонія);
• очищення носа й очей, зволоження повітря, інгаляції фізрозчином;
• при хронічному гінгівостоматиті — лікування в стоматолога, часто з видаленням зубів.

Більшість котів одужують за 1–3 тижні. Не давайте котам людські жарознижувальні та знеболювальні: парацетамол для котів смертельно токсичний.

Коли терміново до лікаря

• кіт не їсть і не п'є понад добу;
• утруднене дихання, дихання ротом;
• кошеня різко ослабло, холодне на дотик;
• набряки морди чи лап, виразки на шкірі, жовтяниця — підозра на системну форму.

Профілактика

• Щеплення — каліцівіроз входить до обов'язкових (core) вакцин котів. Воно не завжди запобігає зараженню, але значно полегшує перебіг. Кошенят щеплять з 6–8 тижнів кожні 2–4 тижні до 16 тижнів і старше, ревакцинація — у 6–12 місяців, далі за схемою лікаря.
• Карантин 2 тижні для нових котів, окремі миски й лотки.
• Миття рук між контактами з різними котами, обробка мисок і переносок хлорвмісними засобами.
• Менше стресу та скупченості — у притулках і розплідниках це головні фактори спалахів.

Дивіться також: Ринотрахеїт кішок, Панлейкопенія котів.

Матеріал має довідковий характер і не замінює огляд ветеринарного лікаря.