Вірус лейкозу кішок (ВЛК) є значною причиною смерті молодих, дорослих особин. Спочатку цей вірус розглядали як причину пухлин лімфатичної та кровотворної систем. Хвороби, пов'язані з ВЛК, трапляються у кішок, які мають постійну інфекцію та є носіями вірусу. У цих тварин інкубаційний період між зараженням до прояву клінічних ознак дуже тривалий. Хоча кішки в цей період залишаються здоровими, вони виділяють вірус та передають інфекцію іншим сприйнятливим кішкам. Контроль ВЛК ґрунтується на ізоляції кішок-носіїв та частково на вакцинації.
Як передається вірус
Лейкоз кішок - це патологічний процес, зумовлений вірусом, що викликає розвиток синдрому імунодефіциту та новоутворень.
Це захворювання зустрічається повсюдно. У Європі її захворюваність становить близько 2-3% всієї популяції кішок. Спадкову та породну схильність у даного захворювання не виявлено. Від лейкозу коти страждають частіше, ніж кішки, можливо, внаслідок вільної статевої поведінки.
Передача вірусу здійснюється двома шляхами. Перший шлях – контактний, через пошкоджену шкіру та слизові оболонки, при близькому контакті (наприклад, при догляді), через загальний корм та підстилку. Другий - вроджений, при якому вірус проходить через матку інфікованої самки і потрапляє до ембріона, що розвивається в ній. Зараження плодів у 80% випадків призводить до смерті або загибелі в ранньому віці.
Зовнішні ознаки
Зовнішні ознаки захворювання досить різноманітні і залежать від стадії патологічного процесу. Однак, найчастіше зустрічаються симптоми це:
- апатія
- зниження апетиту
- втрата у вазі
- діарея та наявність крові в стільці
- анемія
- жовтушність слизових оболонок та шкіри
- патології нервової системи (судоми, атаксія, порушення опороздатності)
- безпліддя
- утворення пухлин у лімфатичній системі
Для діагностики захворювання у ветеринарному центрі використовують реакцію імунофлюоресценції, яка дозволяє виявити вірус у крові тварини. Лікування лейкозу в основному симптоматичне та спрямоване на покращення якості життя вихованця.