Шкірний мікоз

Шкірний мікоз у тварин: симптоми, причини, лікування

Шкірний мікоз — це грибкове ураження шкіри, що вражає домашніх тварин, зокрема котів, собак, гризунів, а іноді й птахів. Захворювання викликається патогенними грибами (дерматофітами), найчастіше з родів Microsporumі Trichophyton. У побуті хворобу іноді називають «лишай», хоча це не зовсім точний термін.

Мікоз небезпечний не лише для тварин, а й для людей, адже має зооантропонозний характер — легко передається через контакт. Саме тому своєчасна діагностика та лікування є вкрай важливими.

Як передається шкірний мікоз

Грибок поширюється через:

• прямий контакт із хворою твариною

• предмети догляду: гребінці, підстилки, миски

• заражену підлогу, меблі, іграшки

• пил або шерсть, у якій містяться спори грибів

Найбільш вразливі — молоді, старі тварини, а також ті, що мають ослаблений імунітет або порушення шкіри (рани, укуси, подряпини).

Симптоми мікозу у тварин

Зовнішні ознаки шкірного мікозу можуть різнитися, але зазвичай це:

• округлі ділянки випадіння шерсті

• лущення або почервоніння шкіри

• свербіж (тварина часто чухається)

• поява кірочок або струпів

• іноді — неприємний запах зі шкіри

У важких випадках грибок може поширитися на кігті, вуха або навіть слизові оболонки. При ослабленому імунітеті можливий генералізований (розповсюджений) мікоз.

Діагностика

Для підтвердження діагнозу ветеринар проводить:

• огляд під лампою Вуда (ультрафіолетова лампа)

• мікроскопію зразків шерсті або шкіри

• посів на живильне середовище

• у складних випадках — ПЛР-діагностику

Не варто лікувати мікоз «на око» — це може сприяти переходу захворювання в хронічну форму.

Лікування

Залежно від форми та тяжкості, лікар призначає:

1. Протигрибкові мазі та спреї
   Наприклад, препарати з кетоконазолом, клотримазолом, міконазолом.

2. Системні протигрибкові засоби
   У разі генералізованої форми або при великому ураженні призначаються таблетки (ітраконазол, гризеофульвін).

3. Обробка приміщення
   Важлива частина лікування — обробка місць, де перебувала тварина: підлоги, килими, миски, іграшки.

4. Імуностимуляція
   Для підтримки імунітету можуть бути призначені вітаміни чи спеціальні препарати.

Профілактика

• Регулярний огляд шерсті та шкіри тварини

• Уникнення контакту з безпритульними чи хворими тваринами

• Дезінфекція предметів догляду

• Профілактичне оброблення тварин у притулках чи при великих скупченнях

• Підтримка імунітету та збалансоване харчування

Висновок

Шкірний мікоз — поширене, але цілком виліковне захворювання. Головне — не займатися самолікуванням і не ігнорувати симптоми. Грибкові інфекції мають високу стійкість у зовнішньому середовищі, тому боротьба з ними повинна бути комплексною. Пам’ятайте, що лікування має призначати ветеринар, а профілактика — запорука здоров’я як вашого улюбленця, так і всієї родини.