Мідна гепатопатія у собак (накопичення міді в печінці)

Мідна гепатопатія (гепатит, асоційований з міддю) — хвороба, при якій мідь надмірно накопичується в клітинах печінки й поступово їх руйнує. Без лікування вона переходить у хронічний гепатит і цироз. Хворобу часто порівнюють із хворобою Вільсона в людей, але в собак уражається інший ген, і назва «хвороба Вільсона» для собак некоректна.

Причини і породи ризику

У нормі надлишок міді з печінки виводиться з жовчю. При мідній гепатопатії цей механізм порушений, або собака отримує з їжею більше міді, ніж здатна вивести.

• Бедлінгтон-тер'єр — класична спадкова форма: делеція гена COMMD1, успадкування аутосомно-рецесивне. Для породи є ДНК-тест.
• Лабрадор-ретривер і доберман — схильність частково спадкова; у лабрадорів значення мають також мутації генів ATP7A та ATP7B і вміст міді в кормі. Частіше хворіють суки.
• Також описано у вест-хайленд-вайт-тер'єрів, далматинів, скай-тер'єрів та інших порід, а також у метисів.

Крім спадкових форм, мідь може накопичуватися вдруге — при інших хворобах печінки, коли порушується відтік жовчі.

Симптоми

Довгий час хвороба протікає непомітно: печінка має великий запас міцності. Першою ознакою часто стає підвищення печінкових ферментів (АЛТ) у плановому аналізі крові. Пізніше з'являються:

• млявість, зниження апетиту, схуднення;
• блювання, пронос;
• сильна спрага і часте сечовипускання;
• жовтуватий відтінок ясен, білків очей, шкіри;
• збільшення живота через рідину (асцит);
• на пізніх стадіях — сплутаність, дезорієнтація (печінкова енцефалопатія).

У бедлінгтон-тер'єрів іноді трапляється гостра криза: масивний викид міді з печінки спричиняє руйнування еритроцитів, різку анемію й жовтяницю. Це невідкладний стан.

Діагностика

• Аналізи крові: підвищення АЛТ — найраніша ознака; на пізніх стадіях — зміни білірубіну, альбуміну, жовчних кислот.
• УЗД черевної порожнини — оцінка розміру й структури печінки, виключення інших причин.
• Біопсія печінки — єдиний спосіб підтвердити діагноз: гістологія зі спеціальним фарбуванням на мідь і кількісне визначення міді в тканині.
• ДНК-тест на мутацію COMMD1 — для бедлінгтон-тер'єрів, зокрема племінних.

Рівень міді в крові не відображає вміст міді в печінці, тому аналіз крові на мідь для діагнозу не підходить.

Лікування

Лікування призначає ветеринарний лікар за результатами біопсії. Зазвичай воно складається з:

• хелаторів — препаратів, що зв'язують мідь і виводять її із сечею (D-пеніциламін або триєнтин). Курс триває місяці, потім дозу переглядають;
• препаратів цинку — зменшують всмоктування міді в кишківнику; їх використовують для підтримки після зниження рівня міді;
• дієти з низьким вмістом міді — спеціальні лікувальні корми для печінки;
• підтримувальної терапії печінки та лікування ускладнень (асциту, енцефалопатії).

Без контролю лікаря хелатори не дають: вони мають побічні ефекти і потребують регулярних аналізів.

Годування

• виключити продукти, багаті на мідь: печінку та інші субпродукти, молюсків і ракоподібних, горіхи, насіння, бобові, шоколад;
• не давати вітамінно-мінеральні добавки з міддю;
• годувати лікувальним кормом для печінки або домашнім раціоном, складеним ветеринарним дієтологом;
• у місцевостях з мідними трубами чи кислою водою радитися з лікарем щодо питної води.

Коли терміново до лікаря

• пожовтіння ясен або білків очей;
• різка слабкість, бліді ясна, темна сеча — можлива гемолітична криза;
• сплутаність, ходіння по колу, судоми;
• швидке збільшення живота.

Профілактика і прогноз

Для бедлінгтон-тер'єрів головне — ДНК-тест і підбір пар, щоб не народжувалися хворі цуценята. Собакам схильних порід варто щороку робити біохімію крові: при ранньому виявленні й лікуванні собаки живуть довго з контрольованою хворобою. При цирозі прогноз значно гірший.

Матеріал має довідковий характер і не замінює огляд ветеринарного лікаря.